Запитайте юриста: блогери – проблемні чи креативні працівники? Що говорить закон?

У вас є питання щодо працевлаштування, зарплати, атестації, звільнення або дискримінації на роботі? Ви вважаєте, що роботодавець порушує ваші права? Або навпаки – не впевнені, чи законні ваші вчинки стосовно компанії?

Редакція The Point продовжує рубрику «Запитайте юриста». У коментарях до кожного матеріалу рубрики ви можете ставити запитання, пов’язані з вашими робочими правами та обов’язками. І ми попросимо експертів – провідних фахівців у сфері трудового права – роз’яснити спірні моменти.

«На які аспекти потрібно звернути увагу працівнику-блогеру, аби не переступити закон? Чи можна знімати фото/відео на роботі та викладати в соцмережі? Чи мають право позиватися до суду колеги за те, що потрапили на відео/фото проти власного бажання?» – запитання читачки коментують експерти.

Олексій Головін, експерт з трудового права, юрист ILF

Яна Іващенко, юрист з трудового права, ILF

Працівник-блогер та закон

Культ блогерства настільки міцно вкорінився у суспільстві, що уявити його без цієї, тепер вже, модної професії практично неможливо. Блогер сьогодні – це популярність, визнання, повага, авторитет і, що найважливіше для декого, великі гроші. Тепер найуспішніші блогери прагнуть легально показувати свої доходи та реєструються як підприємці, або, навіть, створюють цілі компанії. А що робити, якщо блогер – це ваш працівник, колега і блогерство зовсім не входить до його посадових обов’язків? Ба більше, він може знімати відео в робочий час, в кадр потрапляють як інші співробітники, так і робоча обстановка компанії. Як бути в такому випадку?

Блогерство на роботі та соцмережі

Більша частина українського трудового законодавства створювалася тоді, коли про блогерство не писали навіть письменники-фантасти. Тому, очікувано, це питання ним не врегульовано. Розгляньмо його у двох напрямках.

Перший напрямок: роботодавець не проти таких знімань, дозволяє їх або навіть заохочує. Наприклад, це необхідно для ведення власного каналу підприємства в рекламних цілях. На перший погляд здається, що в такому випадку ніяких проблем і не може бути. Здебільшого, так і є. Однак, не забуваємо, що підприємство може співпрацювати з іншими компаніями. Інколи така співпраця пов’язана з отриманням конфіденційної інформації або комерційної таємниці. І якщо, наприклад, на відео потраплять кадри, що можуть вважатися розголошенням такої інформації, все може закінчитися судовим спором.

Компанії в договорах з контрагентами досить часто передбачають положення для захисту конфіденційної інформації та комерційної таємниці, а також штрафи за їх порушення. Крім штрафу, особа, яка винна в розголошенні комерційної таємниці, повинна відшкодувати всі заподіяні таким розголошенням збитки (ч. 6 ст. 36 Господарського кодексу України).

У деяких випадках може дійти і до кримінальної відповідальності для конкретних працівників (ст. 232 Кримінального кодексу України): штраф у розмірі від 17 000 до 51 000 грн з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 3-х років. Це можливо за умови заподіяння істотної шкоди потерпілій компанії або особі умисним розголошенням комерційної таємниці з корисливих або особистих мотивів. Істотна шкода – це оцінювальне поняття, і визначається воно в кожному конкретному випадку.

Другий напрямок: роботодавець проти будь-яких знімань у робочий час або на його території в цілому, але працівник робить це.

У такому разі блогер – це проблемний працівник. Виникає вже інше питання: як підприємству захистити себе?

Всі процеси, які відбуваються всередині конкретної компанії, так чи інакше врегульовані. Працівники повинні дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку та виконувати роботу, передбачену трудовим договором й посадовою інструкцією.

На початку матеріалу ми зазначали, що законодавство України не містить прямих заборон блогерства на роботі. Проте такі заборони можуть бути передбачені компанією самостійно. Подивімося, які документи для цього необхідні:

Правила внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР). У них можна передбачити пряму заборону будь-яких відеозйомок на території підприємства або необхідність отримання дозволу на їх здійснення від керівника. Порушення ПВТР – це порушення трудової дисципліни. А значить, за зйомку на території компанії, працівнику можна оголосити догану або звільнити (у випадку систематичного порушення трудової дисципліни).
Положення про конфіденційну інформацію та комерційну таємницю в компанії. У цьому документі кожна компанія визначає перелік того, що вважатиметься конфіденційною інформацією та комерційною таємницею, а також передбачає заходи, спрямовані на їх збереження. Тобто можна або передбачити повну заборону знімання на території компанії, або попередити працівників, яка інформація, предмети та процеси не повинні потрапити в об’єктив. За порушення цього документа, крім дисциплінарної відповідальності, можна говорити і про майнову. Працівник, який незаконно розголосив таку інформацію, повинен відшкодувати всі збитки, заподіяні розголошенням.
Посадова інструкція. У ній кожен роботодавець визначає чіткий перелік обов’язків і прав працівника. Їх невиконання або зайняття особистими справами в робочий час – це порушення трудової дисципліни з уже відомими наслідками.

Якщо компанія не має таких документів або в них не зазначені вказані положення, можуть виникнути проблеми. Роботодавцю буде важко довести як те, що працівник порушив трудову дисципліну, так і те, що інформація, яка потрапила до об’єктива, є захищеною і не повинна розголошуватися. А значить, буде важко притягнути працівника до дисциплінарної та майнової відповідальності.

Блогерство та колеги

Цивільне законодавство України однозначне: особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою (ч. 1 ст. 307 Цивільного кодексу України). Якщо її право порушено, вона може звернутися за захистом до суду. Окрему згоду не потрібно отримувати тільки тоді, коли зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Все начебто зрозуміло, а чи можна вважати роботу заходами публічного характеру? Ні. В законодавстві є поняття «публічного заходу», але також є судова практика. Наприклад, можна подивитися роз’яснення Вищого адміністративного суду України в Ухвалі від 21.04.2016 у справі № К/800/32530/15.

Суд пов’язує публічний захід із зібранням, яке проводиться з метою публічного вільного вираження і формування думок, а також висунення певних вимог. Тобто робоче місце, як і територія будь-якої компанії, за звичайних умов не є місцем проведення публічного заходу. Тому працівнику-блогеру обов’язково необхідно отримувати згоду на фото- та відеозйомку для свого блогу від колег.

Є ще декілька важливих моментів:

Згоду необхідно зафіксувати (краще письмово). Інакше блогер не зможе довести, що йому її надали.
Згода не є універсальною. Будь-яка людина може вимагати припинити її публічно показувати, наприклад, це може стосуватися її особистого життя.
Згода не є постійною. Людина, яка погодилася на проведення відеозйомки, може вимагати негайного її припинення. І зробити це потрібно відразу після вимоги.

За недотримання описаних правил особа може вимагати компенсувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду.

В окремих випадках може йтися і про кримінальну відповідальність за порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 Кримінального кодексу України). Так, за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконну зміну такої інформації, блогер може бути покараний штрафом від 8 500 грн до 17 000 грн, виправними роботами на строк до 2-х років, арештом на строк до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 3-х років.

Таким чином, блогерам треба бути уважними та пам’ятати, що незнання законів не звільняє від відповідальності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!