Забути все, або Як ваші успіхи заважають вашому розвитку: колонка співзасновниці консалтингу з трансформації лідерства Changers Оксани Семенюк

Досягаючи поставлених цілей, ми любимо ставити «галочки» – «гештальт закрито», нову вершину підкорено. Подібно до оцінки в табелі чи екзамену в університеті – вивчили, зараховано, бакалавр, магістр. І більшість із нас або зупиняється, досягнувши певних умовно визначених для себе висот, або женеться поставити все більше «галочок», нерідко втрачаючи себе у цьому марафоні переможців. Майже всі, при цьому, живуть у парадигмі «знання у здобутку, далі – відшліфовка навичок та компетенцій». Перемоги та визнання дедалі більше стають своєрідним запобіжником допитливості і пізнання нового.

Чи можна лишатись успішним чи успішною не лише вчора, а й сьогодні і завтра, якщо ви не вмієте вчитися новому? Чи закрито насправді гештальт, якщо колись біля нього було поставлено галочку? І чому досвід і успіх можуть, зрештою, завадити розвитку особистості?

Не для «галочки»

Система освіти в Україні, хоч і знаходиться у процесі повільної трансформації, та все ж вже встигла виплекати покоління тих, хто вчився в рамках установленої навчальної програми без особливого вибору фаху, хто вступав переважно туди, куди вдавалося вступити, або туди, куди радили батьки. Власне «чому» – своє покликання, можливості – не шукалось і не усвідомлювалось, а умовно правильною вважалась поведінка за сталим шаблоном суспільства. Навички здобувались раз і назавжди, а використовуватись на одному і тому ж робочому місці могли 50 і більше років.

Із віком або із набуттям досвіду, людині і так властиво втрачати природню допитливість, а багаторічні упередження та страхи зробити помилку погіршують ситуацію ще більше, та зрештою стають на заваді особистісному розвитку. Сказавши наше перше «я знаю», ми переходимо на наступний етап – «я знаю краще за інших». Якщо це і правда, то, зазвичай, зовсім нетривалий час, а серйозна відповідь на питання «як ви досягнули успіху» – і є тією самою пасткою успіху. Згодом повністю нівелюється вміння говорити «я не знаю», адже формується сприйняття себе виключно як експерта, який має знати все. Відмінні від власних думки інших людей оцінюються через призму своїх суджень, а зворотній зв’язок запитується і сприймається скоріше як номінальний і нерелевантний.

Не подумайте, що мати знання та досвід, бути впевненим у собі або відчувати гордість власних перемог – це погано. Просто швидкість та умови сучасного світу більше не дозволяють слідувати стереотипам та почивати на лаврах успіху ані хвилини, ані навіть секунди – звісно ж, якщо ви хочете бути серед перших і завтра.

Щоби розвиватись, необхідно лишатися «в ресурсі». Досягнення цілей, які ви не розділяєте, не принесе задоволення, а найбільша винагорода – відчуття значимості того, що ти робиш.

Ще понад століття назад французький психолог Альфред Біне, розробник першого у світі тесту для оцінки розумового розвитку людини, відзначав, що наше ключове завдання – не навчити учнів певним знанням, які вважаються правильними чи корисними для них, а навчити їх здобувати інформацію самостійно – навчити вчитись.

Сьогодні, в епоху доступності інформації та її неймовірної кількості ця компетенція набуває ще більшої актуальності. Надважливими стають вміння вибирати корисну та потрібну саме вам інформацію, критично мислити та ігнорувати те, що не є суттєвим, правдивим або цінним. Саме ви визначаєте, як і яку одержувати інформацію, як розвиватись, куди рухатись.

Значним драйвером змін у нашій свідомості стають так звані представники поколінь Y-Z. Незалежно від того, ви батьки, друзі чи колеги таких міленіалів, не помітити їхню жагу до свободи та нового неможливо. У сьогоднішніх 20-тирічних можна навчитись багатьох якостей. Водночас їхня сміливість і впевненість у собі, здатність у зовсім юному віці встигати так багато і можливість розширювати горизонти до незрівнянно ширших за наші у їхньому віці, і з ними можуть зіграти злий жарт. Надлишок та доступність інформації парадоксальним чином нерідко призводять до ментальної обмеженості, смак успіху за емоційної незрілості знижує жагу до пізнання, дисципліну та цілеспрямованість. А без роботи над собою і правильної постановки цілей рух вперед і розвиток, погодьтесь, виглядають ефемерними.

Марафони переможців

Кожному із нас властиво шукати зону комфорту, коли все зрозуміло, злагоджено, розплановано. Та щоб по-справжньому рухатися вперед, необхідно постійно виходити саме з тієї затишної зони. Ваша сьогоднішня перемога вже завтра може бути перевершена кимось, відкриття, ефективне рішення чи ідея – можуть стати не актуальними. Навіть закриті гештальти доводиться переглядати чи викреслювати зі списку перемог, адже постійні зміни у теперішньому VUCA-світі (VUCA – акронім англійських слів volatility – нестабільність, uncertainty – невизначеність, complexity – складність, ambiguity – неоднозначність) – нова норма та сьогоднішня реальність. Інновації з’являються швидше, ніж ми встигаємо їх опанувати, протягом наступних 10 років через автоматизацію та роботизацію можуть зникнути 25 мільйонів робочих місць. Як вдало пробігти цей марафон переможців?

Ключове для тих, хто прагне не зупинятись у розвитку, – тренувати пристосовуваність, тобто навчитися ефективно працювати в умовах змін, розвивати емоційний інтелект. Змінюйте фіксоване мислення на мислення розвитку (поняття типів мислення за версією професорки Стенфордського університету Керол Двек). Саме від вашої відкритості до інакшої думки та бачення, нових ідей і нестандартних рішень та здатності приймати виклики як можливості, залежить і ваш розвиток. Правильна постановка цілей, допитливість, водночас вміння контролювати системність та розстановку правильних пріоритетів – також входять до характерних рис успішних lifelong learners.

Крім того, щоби розвиватись, необхідно лишатись «в ресурсі». Перемоги необхідно святкувати, а цілі – ставити з урахування особистих та бізнес потреб, емоційної та соціальної складової. Досягнення цілей, які ви не розділяєте, не принесе задоволення, а найбільша винагорода – відчуття значимості того, що ти робиш. Почніть із самоусвідомлення, почуйте зворотній зв’язок, і пам’ятайте – як і в якому напрямку розвиватись і яких смислів надати вашій історії, залежить тільки від вас.

П’ять кроків до розвитку, попри власні успіхи

1. Зробіть навчання звичкою.

Виділіть для себе час на регулярне системне навчання. Найбільший бар’єр для навчання – це саме час, особливо коли ви фокусуєтесь на досягненні високих бізнес-показників. У вашого менеджера, на жаль, теж може не бути часу займатися вашим розвитком чи бодай навіть власним, щоб бути рольовою моделлю для вас. Якщо ви чекаєте на вказівки, що вам слід вивчити, це означає – ви не хочете брати відповідальність за власний розвиток, що рано чи пізно матиме негативний вплив і на ваше кар’єрне зростання. Водночас варто правильно обирати в тому числі оточення та середовище. Майбутнє за організаціями, які створили культуру розвитку та D&I (diversity – різноманітність та inclusiveness – інклюзивність) в організаціях.

Допитливість можна і розвивати. Наприклад, 10 хвилин за ранковою кавою присвячуйте пошуку цікавої інформації для проекту, над яким працюєте.

2. Не бійтеся робити помилки та бути вразливими.

Сьогодні здобути освіту і стати фахівцем раз і назавжди вже неможливо. Вже зараз, а у майбутньому – ще більше – необхідні навички будуть змінюватися швидше, аніж люди досягатимуть майстерності в них. Вчіться на помилках, тренуйте «я не знаю», щоб завтра знати більше. І пам’ятайте, що ніколи не пізно змінити все, головне – навчитись правильно ставитись до поразок. Вінстон Черчіль вважав, що «успіх – це рух від невдачі до іншої невдачі без втрати ентузіазму». Шукайте натхненням в біографіях видатних людей: Рей Крок, засновник McDonald’ s, до 52 років продавав паперові стаканчики; Андреа Бочеллі, італійський співак, до 33 грав у барах; Джоан Роулінг, авторка Гаррі Поттера, до 31 була матір’ю-одиначкою на межі бідності; Харрісон Форд, актор і продюсер, до 30 був теслярем… І цей перелік можна продовжувати і доповнювати.

3. Ставте запитання та розвивайте власну допитливість.

Рівень допитливості сьогодні можна виміряти завдяки тесту для визначення ключових сильних сторін The VIA Survey of Character Strengths. Він розроблений на базі досліджень, проведених у 52 країнах світу доктором Мартіном Селіґманом. Водночас допитливість можна і розвивати. Наприклад, 10 хвилин за ранковою кавою присвячуйте пошуку цікавої інформації для проекту, над яким працюєте. Це – одна з ключових компетенцій людини, що вчиться щодня.

4. Слухайте, чуйте і діліться власним досвідом.

Дуже часто ми обмежуємо навчання прочитаною книгою, пройденим курсом чи тренінгом, та не варто недооцінювати органічне, спонтанне навчання, зокрема – від спілкування з колегами, переймання найкращих практик та рольових моделей лідерів, співпрацю з менторами, і звісно ж, обмін досвідом. Саме соціальні типи навчання частіше виражаються у зміні поведінкових моделей та формуванні звичок. Вміння черпати натхнення з інших сфер життя – теж компетенція розвитку особистості. Ну і звісно ж, уміння просити про зворотній зв’язок та чути його, бути відкритим до ідей та пропозицій і змінюватись – важлива складова розвитку.

5. Забудьте про свої сильні сторони та перемоги.

Знати свої сильні сторони важливо, як і отримувати визнання зусиль та успіху. Та люди, які прагнуть розвитку, не шукають легких шляхів. Розвивати ж нові сильні сторони можна лише працюючи зі слабкими і, зокрема, над тим, чого не знаєш і не вмієш, розширювати перелік вмінь у наближених сферах. Це вимагає сміливості і потребує підтримки. Але навіть якщо на старті ваші результати будуть нижчими – нові виклики розвиватимуть вашу здатність вчитись, вбирати свіжу інформацію і розширювати власні компетенції та розвивати сильні сторони.

І найважливіше – розвиток не можна зупиняти ні на мить. Це – стан ментальної гнучкості та відкритості. Незалежно від ваших попередніх досягнень чи рівня експертизи, ваше майбутнє залежить від здатності вчитись новому щодня.

Оксана Семенюк є співзасновницею та керуючим партнером компанії Changers – консалтингу з розвитку лідерства та управління персоналом. Організатор Employer Leadership Summit. Має більше 20 років досвіду роботи в міжнародному бізнесі: KPMG, Barents Group, Mondelez International та в компанії Douwer Netherlands, де займала посади HR бізнес-лідера в Україні, ринках Східної Європи, Середньої Азії та Росії. Керувала численними глобальними та регіональними проектами з трансформації корпоративної культури, а зараз допомагає розвивати управлінський потенціал та ефективність команд таких компаній і організацій, як ProZorro, McDonald’s, ING bank, Ковальска та інших, а також сприяє побудові високорезультативних організацій в корпоративному та державному секторах.

Читайте еще: Когда цель приносит разочарование и как вернуть себе радость достижений: колонка коуча по карьере и самореализации Анны Меламед