Про Budni
Наші продукти
Почуття провини не належить до приємних емоцій. Під час спілкування виникає певна ситуація, під впливом обставин та почуттів ви робите помилку в діях або словах, бачите реакцію людини на неї… Починається новий етап життя: з почуттям провини та докорами сумління. Потім до голосу сумління приєднується пам’ять, підкидаючи різні моменти ваших дій під час неприємної ситуації. А якщо до цього тандему долучаються самонакрут та багата уява – вважайте це повним крахом самооцінки.
Причому провину ми можемо відчувати як стосовно близьких людей, а така найболісніша, так і сторонніх: випадковий спалах емоцій, а потім сором за скоєне, хоча самі не замислюємося, на скільки це варте переживань. Вирішили розібратись редакцією, як же правильно ставитись до таких моментів життя, аби максимально зберегти здорові нерви собі та оточуючим.
Вікіпедія позначає провину як «негативно забарвлене почуття, яке з’являється в людини внаслідок скоєного нею вчинку, який здається їй негативним для інших людей та для самої себе. Якщо наслідки мають негативний вплив тільки на саму людину, то виникає почуття прикрості, а не провини.
Родом з дитинства
Психологи стверджують: почуття провини притаманне абсолютно кожній здоровій людині. Його не мають лише деякі категорії психічно хворих, які сприймають інших людей як неживі предмети. Здорова людина починає відчувати провину ще з раннього дитинства, коли не може відповідати надіям та ідеалам батьків або близького оточення. Моменти дитинства, коли вас сварили, соромили та карали за негарний вчинок, запам’ятовуються на все життя на рівні підсвідомості. Потім, вже у дорослому житті, «здобутки дитинства» мотивують приховувати невдачі, брехати, аби знову не виставити себе у непривабливому ракурсі. Так проявляється захисна реакція психіки, коли людина відчуває і пам’ятає власну безпорадність у дитинстві і неможливість змінити те, що відбувається зараз, у дорослому житті. Що ж робити з цим жахом, який отруює життя?
Аналіз та каяття
Чим ми вимогливіші та суворіші до самих себе, тим гостріше схильні вважати себе винуватими. Раз за разом «скролимо» непривабливу ситуацію, доводячи себе до емоційного дисбалансу: не стримався, не зміг, не виконав, підвів, наговорив зайвого. Зараз здається що можна було вчинити інакше, але що сталося, те сталося. Починаються токсичні роздуми. Ситуація потребує опрацювання.
У цьому разі психологи радять розібратись, з чого все почалось: проаналізувати та поглянути на власну дитячу провину вже очима свого дорослого «Я». Проблема покаже себе вже зовсім з іншого боку. Правильне рішення дуже просте, потрібно діяти за схемою: короткочасне переживання, невеликий короткочасний осуд, каяття та чітке розуміння, що було зроблено не так і під впливом чого. І тут, увага, другий етап розуміння, до якого помилково мало хто доходить: оптимізуватися та вирішити, як виправити ситуацію і таки зробити це. Прокручувати деталі знову і знову забороняється, бо це деструктивно та шкідливо для нервової системи.
Повна ліквідація
Щоб почуття провини не затьмарювало реальне життя та не заважало ним насолоджуватись, треба розібратися зі своїми внутрішніми відчуттями та закрити питання:
Опрацьовуючи тему провини, ми зрозуміли істину: більшість подій, за які потім розплачуємось почуттям провини, здійснюється від втрати нашого контролю над власними емоціями. Злість, гнів та роздратування нам не спільники. Перевірено: краще стриматись на одну мить, аніж мати гризоту довгий час. Тож пам’ятаємо про це та тримаємось гідно у будь-якій ситуації.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії
Читайте більше за тегами: