Про силу нетворкінгу, рівні права для всіх та помилки українських пошукачів роботи в Канаді: історія про те, як працювати ейчаром у Торонто

Професіоналів з України сьогодні можна зустріти в будь-якій країні світу. Йдеться про людей з вищою освітою і високопрофесійними навичками, які змогли знайти застосування своїм знанням за кордоном.

Редакція rabota.ua продовжує спецпроект «Глобальний офіс», в рамках якого українці, які працюють за кордоном, будуть розповідати про специфіку роботи в тій чи іншій країні, особливості корпоративної культури, ставлення до роботи і професійних звичках місцевих жителів.

Попередні випуски спецпроекту:

1. Налоговый рай, арабская неторопливость и новый год под пальмами: украинка рассказала о работе в ОАЭ и почему об этом можно написать рассказ

2. О голландской прямоте, всеобщей занятости и вопросе, на который лучше всегда отвечать «да»: украинский программист рассказал о работе в Нидерландах

3. Про місцеву «приземленість», відчуття стабільності та що таке офісна фіка: історія українки про роботу в Швеції

4. О дауншифтинге без сожалений, работе в старейшем музее и природе из «Властелина колец»: история украинки о переезде в Новую Зеландию

5. О корпоративном высокомерии, суровых немецких налогах, байкерах и «идиотентесте» для водителей: история украинца о работе и жизни в Германии

Наступний герой проекту – 25-річний HR-менеджер Артем Ковалець, котрий попрямував до Канади одразу після закінчення українського вузу і вже чотири роки мешкає в Торонто. У своєму інтерв’ю для rabota.ua Артем розповів про важливість нетворкінгу, нестандартні для українців вимоги до складання резюме, політкоректний канадський менталітет та особливості роботи HR-фахівців у Канаді.

Про переїзд до Канади на навчання

До Канади я потрапив одразу після випуску з Інституту філології КНУ ім. Т.Г. Шевченка – спеціальність «турецька мова та література». Отримавши диплом бакалавра, як і багато хто з моїх однолітків, я погано уявляв, що з ним тепер робити. Після стажування в одній зі столичних шкіл, перспектива лишитись там працювати вчителем із зарплатнею в кілька тисяч гривень на місяць – виглядала не надто заманливо. Так само не приваблював варіант витратити ще 2 роки на магістратуру, бо чітко розумів, що просто відтягну час і опинюся в такій самій ситуації, тільки вже не в 20, а в 22 роки.

Тоді з’явилася ідея поїхати на навчання до країни, де після закінчення можна було б отримати дозвіл на роботу. Тим більше, що подібний досвід в мене вже був: після закінчення школи в 16 років я рік жив і навчався в одному з університетів Стамбулу.

Канада «заманює» молодь, яка розвиває країну. Один з моїх друзів саме збирався летіти до Канади і розповів про лояльність канадської іміграційної системи до студентів. Пов’язано це з політикою країни. Канада надає можливість працевлаштовуватись міжнародним студентам: якщо ті змогли знайти професійну роботу, в них є можливість подати документи на постійне проживання, і, працюючи, розвивати економіку країни.

Канада приймає кваліфіковані кадри з-за кордону, але для цього потрібно мати запрошення на роботу від роботодавця в Канаді. Пересічному громадянину України його отримати не просто, адже кандидат повинен мати дуже високу кваліфікацію, яку роботодавець не зміг знайти в кандидатах в Канаді.

Система працевлаштування іноземних студентів в Канаді влаштована так: якщо у вас є диплом бакалавра, ви можете вступити на Post Graduate program, це щось подібне до нашого «спеціаліста». Якщо тривалість вашої навчальної програми 1 рік (8 календарних місяців), то дозвіл на роботу отримаєте на 1 рік (12 календарних місяців). По закінченню навчання вам надається 4 місяці, аби подати документи на Post Graduate Work Permit, тобто дозвіл на роботу по закінченні навчання. Це означає, що ці 4 місяці можна використати на пошуки роботи, «не спалюючи» 12 календарних місяців, що будуть в дозволі на роботу.

Якщо тривалість навчальної програми 2 роки, то дозвіл на роботу видадуть на цілих три. А набравши 12 місяців офіційного досвіду роботи в Канаді, ви можете подавати документи на постійне проживання (Permanent Residency). Однак це має бути не будь-який досвід, а саме професійний, тобто або за фахом навчання в Канаді, або на посаді, на яку потрібна університетська освіта. Для прикладу, робота касиром в McDonald’s не підійде.

Для менш кваліфікованих кадрів є програми на тимчасову роботу до 2-х років на різноманітних плантаціях та фермах.

Загалом імміграційних програм в Канаді досить багато. Їх подивитися можна за лінком. Можна пройти й невеличкий тест, який на основі вашого профілю визначить, чи можете ви претендувати на іміграцію в Канаду, та якщо так, то за якими програмами.

Я вступив на спеціальність HR Management в Conestoga College в містечку Кітченер, неподалік Торонто. Програма не стипендіальна. Вступив я ще перебуваючи в Україні, і після цього подав документи на візу. Для вступу потрібно було мати диплом бакалавра та скласти іспит для підтверждення знання англійської мови, наприклад, IELTS або TOEFL. Чому саме HR? Мене завжди цікавили стратегії підбору та роботи з персоналом. Адже люди – це головний ресурс будь-якої компанії і тут це прекрасно розуміють.

Про перші спроби працевлаштування

BakerJarvis / Shutterstock.com

До Канади я прилетів в кінці серпня 2013 року, а роботу почав шукати в лютому. Подавав резюме до різноманітних компаній онлайн, через сайт свого коледжу та різні сайти з працевлаштування, наприклад, indeed.ca, Workopolis та ін. Завів сторінку в LinkedIn і подавався на вакансії – тут ця соціальна мережа дуже потужно використовується, особливо великими компаніями. Але ніде справа далі першої співбесіди не заходила – банально бракувало досвіду роботи.

Оскільки в Україні я не працював, в Торонто приїхав з «голим» резюме. І це виявилося набагато більшою проблемою, ніж я собі уявляв. Справа в тому, що в Канаді абсолютна більшість людей починає підробляти з шкільних – 13-15 років. Вони працюють в закладах швидкого харчування, різноманітних літніх таборах тощо. Резюме середньостатистичного 20-річного канадця виглядає в десятки разів цікавіше за те, що було в мене.

Пошуки роботи затягувалися, і я почав шукати підробітки, аби просто прогодуватись. Наприклад, давав приватні уроки російської мови по 10$ за урок, деколи підробляв тренером у спортзалі, кілька днів на тиждень допомагав в офісі міжнародних студентів в коледжі, де я навчався.

Про нетворкінг

Конкуренція на ринку праці дуже висока. 70-80% вакансій ви не побачите в інтернеті, бо на них знайдуть кандидата ще до того, як роботодавець виставить оголошення про вакансію.

Я активно почав займатися нетворкінгом – намагався знайомитись з якомога більшою кількістю людей через одногрупників тощо. Зараз, озираючись на ті часи і пропрацювавши в сфері HR кілька років, я можу з упевненістю сказати всім, хто буде шукати роботу за кордоном: нетворкінг – це першочергово!

Розвиваючи мережу своїх знайомств я почав шукати осередки «наших» людей в Канаді українсько- та російськомовних імігрантів. Їх тут вдосталь. Найвірніший та найшвидший спосіб їх знайти – це піти до однієї з наших церков, які тут працюють одночасно як релігійні установи та community (соціальні) центри.

Першу роботу помічником на будівництві мені запропонували саме у церкві. І хоча це було зовсім не те, задля чого я їхав до Канади, та й робота була не з легких – на вулиці під палючим сонцем, але мені платили $100 за робочий день, і це давало мені змогу жити й продовжувати пошуки роботи.

Пошуки постійної роботи зайняли 7 місяців. Але одного дня нетворкінг таки спрацював. Мені зателефонував одногрупник, який працював в Міністерстві безпеки Онтаріо, і сказав, що в них є вакансія Licensing Associate (спеціаліст із ліцензіювання) у відділі приватної охорони та розвідки. В Канаді, аби працювати охоронцем, приватним детективом чи на подібних посадах, потрібно мати спеціальну ліцензію. І спеціаліст з ліцензіювання розглядає заяви на ці ліцензії. Я був на будівництві, з лопатою в руках, і дуже зрадів цій можливості.

Пройшов інтерв’ю, і ось я вже працював в самому центрі Торонто. То був контракт на кілька місяців, після чого я працював в одному з готелів в містечку під Торонто на рецепції та адміністратором з продажів – тут знадобилися знання кількох мов. Цей готель працює як готель влітку та як гуртожиток для студентів з вересня по травень. Коли я прилетів до Канади, то мешкав там якийсь час. Знову ж таки спрацював нетворкінг: я познайомився з людиною на рецепції і він мені сказав, коли в них звільнилася посада.

Про роботу за контрактом

Потім була робота за контрактом на Toronto 2015 Pan American Games. Це аналог Олімпійських Ігор у Північній та Південній Америці, в яких бере участь 41 країна. Бачити та брати участь у підготовці такого масового заходу – це надзвичайний досвід. Менше ніж за 6 місяців ми найняли на роботу понад 9 000 співробітників, які працювали охороною на Іграх, що тривали один місяць влітку.

В Канаді дуже люблять наймати на роботу на контракт на певний період часу. Як правило, це 1-2 роки. В кінці терміну контракт можуть продовжити, а можуть і ні – це дає роботодавцю більше свободи, адже тоді при звільнені робітника в кінці терміну контракту, йому не треба виплачувати severance package (компенсаційний пакет).

Можуть найняти і за безстроковим, тобто постійним контрактом. Це залежить від бажання роботодавця. Хоча часто на це є реальні причини. Наприклад, контракт на посаду людини, яка пішла у декретну відпустку, або у відпустку через травму на роботі, чи за станом здоров’я. Мушу сказати, що більшість контрактів в Канаді все ж постійні. Я зараз працюю саме так – рекрутером у FirstService Residential – найбільшій Північно-Американській Property Management компанії, яка займається обслуговуванням об’єктів нерухомості.

Про проходження співбесіди

Для отримання роботи на постійному контракті я мав пройти три етапи відбору: інтерв’ю телефоном, очне інтерв’ю з рекрутером компанії, і ще одне інтерв’ю з віце-президентом компанії. Це стандартна схема.

Чим вища посада, тим більше етапів співбесіди може бути. На технічні спеціальності можуть запроваджувати тестування для кандидатів. Інколи деякі компанії попросять пройти personality test online (психологічний тест особистості). Цим вони визначають, які у вас природньо сильні та слабкі сторони і наскільки легко ви спрацюєтесь із командою.

Поради щодо проходження співбесіди досить банальні. Приїдьте мінімум за 15 хв до початку інтерв’ю. Вдягніться професійно – речі мають бути чистими і попрасованими. Будьте ввічливими, знайте багато про компанію, в якій у вас інтерв’ю, і, звісно, ще більше про вашу вакансію. Ви маєте продемонструвати, як те, що ви робили в минулому, допоможе вам бути успішним на цій посаді.

Можете бути певні, що вас не запитають ні про що, що не стосується роботи чи вашої посади. На співбесіді вас ніколи не запитають про вашу родину, чи плани щодо дітей тощо. Вам не зроблять некоректний комплімент і не змусять почуватись некомфортно. Звісно, ні про які секс-натяки або запрошення на побачення мови йти не може. Якщо станеться будь-що подібне, можете звертатися до суду, і закон буде на вашому боці. Так, спочатку інтерв’ю я можу поговорити з кандидатом про вчорашній хокейний матч чи погоду, аби трохи розслабити. Але потім всі розмови будуть суто про ваш досвід та позицію.

Навіть якщо на початку співбесіди я припускаю, що ви не зовсім підходите на посаду, я з ввічливості проведу повну співбесіду, і у вас буде шанс змінити мою думку.

Багато людей зі Східної Європи зарекомендували себе як rough on edges, тобто як грубуваті. Є проблема, що багато хто або зависокої про себе думки, або банально не вміє спілкуватись ввічливим тоном, не підлабузницьким, а саме ввічливим. Говорять ніби правильні речі, але з таким тоном та виразом обличчя, ніби роблять послугу.

Треба усвідомити один факт: насправді, ніхто нас тут не чекає, аби дати роботу просто за те, що ми такі класні приїхали показати дурним канадцям, як треба працювати. Звучить комічно, але це правда. Наведу приклад: син знайомих моїх батьків приїхав на навчання до Канади через кілька років після мене. На той час, коли я працював на Pan American Games, він закінчив навчання і вже близько чотирьох місяців шукав роботу. І хоча я не знав того хлопця, вирішив допомогти співвітчизнику і дав його резюме своєму колезі, аби той запросив його на співбесіду на одну з посад, де треба було координувати видачу та збір уніформи персоналу Ігор. Робота зовсім не важка, але це дало б непоганий старт кар’єрі в новій країні. Провівши співбесіду, мій колега сказав, що все інтерв’ю пройшло в тоні «та я й так знаю, як робити вашу дурну роботу, тут все й так зрозуміло, чому ми так багато про це говоримо, давайте вже наймайте мене». Ми його не найняли, і роботу в Канаді хлопець так і не знайшов.

Про специфіку працевлаштування

В Канаді все побудовано на засадах рівності і однакових можливостей для всіх. Роботодавець не має права вказувати чи ставити в оголошені про роботу обмеження до кандидатів щодо віку, статі, національності, сексуальної орієнтації, релігії, фізичних вад чи будь-чого іншого, що не стосується роботи. Для прикладу: 15-20% випускників навчальних програм пожежників – жінки. У повсякденному житті часто зустрічаю людей без якоїсь кінцівки або на інвалідному візку, які працюють в магазинах, супермаркетах. Зараз в Онтаріо запроваджена програма, мета якої зробити кожне робоче місце та кожний бізнес доступним людям з особливими потребами: це стосується будівельних стандартів, тренування персоналу щодо поведінки з клієнтами з особливими потребами, модифікація транспортних засобів тощо.

Дуже важливо правильно скласти резюме. Наприклад, якщо мені потрібно найняти людину на рецепцію в кондомініум, все, що мене цікавитиме – це ваші вміння поводитися із клієнтами. І мені байдуже, якого кольору ваша шкіра, чи звідки ви прилетіли. Тому у вашому резюме в жодному разі не може бути вашого віку, статі, сімейного стану, фото тощо. Якщо ви в резюме вкажете будь-що з перерахованого, вас не зрозуміють і навряд чи зателефонують.

Професійну роботу в Канаді без знання англійської не знайдеш. Тільки нелегальні заработіки – на будівництвах тощо. Але при цьому кількість людей, для яких англійська не є рідною мовою надзвичайно велика.

Про канадський менталітет

Поняття «канадець» взагалі дуже відносне. Тут усі іноземці, які колись сюди приїхали, різниця лише в тому, наскільки давно. Але при цьому всі зберігають свою культурну спадщину і, зазвичай, досить активні в своїх національних громадах.

Всі люди тут надзвичайно ввічливі та з посмішкою. Спочатку дуже незвично! Приймають з щирою цікавістю та завжди готові допомогти. Питають про Україну, з початком бойових дій постійно цікавляться, чи в безпеці мої рідні.

Мене надзвичайно приємно здивувало, що в місцевих мешканців повністю відсутні пафос та понти. Тобто всім абсолютно байдуже, в кого який телефон чи машина. Зазвичай, люди з достатком вище середнього не виділяються ані поведінкою, ані зовнішнім виглядом. До цього швидко звикаєш, і теж перестаєш звертати увагу на подібні речі.

Про робочу атмосферу в компаніях та держустановах

В компаніях вище керівництво спілкується з робітниками на рівних. Одного разу я звернувся до президента компанії Містер Купер, на що він відповів: «Містер Купер – це мій батько, а я просто Тодд». Також я не можу уявити ситуацію, щоб хтось на роботі піднімав на когось голос – тут таке відсутнє.

Робоча атмосфера завжди дуже продуктивна. Колективи зазвичай дружні, адже тут великий акцент роблять саме на команді. І мені дуже імпонує цей командний дух.

В більшості приватних компаній графік не надто нормований – є можливість прийти та піти раніше або пізніше. Головне – виконувати всі свої обов’язки. В державному секторі трохи по-іншому: графік більш чіткий, а атмосфера набагато більш «розслаблена». Наприклад, ніхто надто не поспішає, а 20-хвилинних перерв можна брати до п’яти, це на додачу до 1 години ланчу. В приватних компаніях поняття короткострокових перерв не регламентується. Звісно, можна виходити на «перекури», але офіційно лише одна перерва на ланч.

На відміну від України, робота в державному секторі Канади оплачується краще, ніж в приватному. Наприклад, в приватній компанії ви можете отримувати $30 000/рік, а в державній – $50 000/рік на схожій посаді. Через вищу заробітну плату на кожну посаду в держсекторі дуже багато претендентів.

Деколи раунди співбесід на державну посаду тривають по 6 місяців, а то й рік. Отримавши посаду, ви отримуєте номер держслужбовця. Цей номер дає змогу подаватися на вакансії, доступ до яких є лише в людей, які вже працюють в державному секторі. Майже кожна вакансія буде доступною спочатку лише для «внутрішніх» кандидатів, тому й до загальної маси людей доходить менше пропозицій від роботодавців, внаслідок чого підвищується конкурс на кожну з них.

Про звільнення з роботи та виплати по безробіттю

Звільнити працівника в Канаді не легко. Я б навіть сказав – дуже важко. Має бути добре задокументований дисциплінарний процес. Виключенням є хіба що перші три місяці випробувального терміну, протягом якого можуть звільнити в будь-який момент без пояснення причин.

Якщо працівник перестає бути ефективним, то має відбутися зустріч з його безпосереднім керівником та представником HR-відділу, де обговорюються можливі причини та методи їх усунення. Це все документується, так як при звільненні людина може подати на роботодавця до суду, і роботодавець має продемострувати, що було зроблено, аби допомогти працівнику. Звільненню мають передувати дисциплінарні рівні, наприклад, різноманітні письмові попередження тощо.

За станом здоров’я людину звільнити майже неможливо. Знову ж таки, роботодавець має змінити ваші обов’язки або модифікувати вашу посаду, аби ви й надалі могли працювати. Навіть якщо ви наймаєте водія автобуса, який раптом втратив зір, ви маєте знайти йому посаду десь в компанії, де він може працювати, не використовуючи зір (наприклад, в call-центрі). Те ж саме стосується людей, котрі хворіють на алкоголізм або наркоманію. Тут це вважається «інвалідністю» і так само, як не можна звільнити людину через втрату зору, ви не можете звільнити її й через алкоголізм. Дуже часто роботодавець має оплачувати такій людині лікування, модифікувати її посаду тощо. Звісно, закон захищає і роботодавця: якщо людина може заподіяти шкоду компанії і роботодавець може це довести, то він має право звільнити людину. Але Human Rights Code (Кодекс Прав Людини) тут понад усе!

Втративши роботу, можна подати документи на виплати по безробіттю. Зазвичай, це 55% від зарплати на останній посаді. Максимальні виплати – $537/тиждень, максимальна тривалість виплат – 45 тижнів. Аби подати заяву на виплати, ви маєте пропрацювати мінімум 665 годин за останні 52 тижні, а втрата роботи має відбутися не за вашим бажанням або не з вашої вини. Як бачите – виплати досить тривалі та великі, і деякі люди, звісно, користуються цим.

Приємно, що допомога по безробіттю є доступною і для не громадян Канади. Контракт моєї попередньої посади скінчився у вересні, а нову посаду я отримав у жовтні, і за місяць, що шукав роботу, отримав близько $1500 допомоги.

Про адаптацію в суспільстві та кар’єрні можливості для іноземців

Оскільки Канада – мультинаціональна країна, то адаптуватися дуже легко, щойно ви відкинете всі упередження. Аби комфортно жити в цій країні, потрібно спокійно та з повагою ставитись до секс-меншин та людей будь-якої національності, раси, релігії тощо. Це надзвичайно важливо, і стосується як приватного, так і робочого життя. Якщо ви виявите нетерпимість або зневагу до будь-кого через один з вищезгаданих пунктів, то ризикуєте втратити роботу, а в деяких ситуаціях взагалі матимете проблеми з поліцією.

Через падіння цін на нафту економіка країни постраждала. Канадський долар впав та загальна кількість робочих місць зменшилася. У зв’язку з цим зараз дуже багато людей працюють в сфері послуг. У Канаді активно розвивається будівництво, тому всі технічні спеціальності також дуже затребувані і високо оплачуються. Ось 5 найбільш затребуваних посад в Канаді на сьогодні: медсестри, вузькоспеціалізовані технічні працівники (електрики, будівельники, столярі, водопровідники тощо), далекобійники, продавці, касири, фінансисти. На цьому сайті ви можете подивитись середні зарплати на більшість посад в Канаді.

Про соціальні і корпоративні пільги

Канада – дуже соціально орієнтована країна. Її громадянам забезпечується безкоштовна медицина: людина платить податки і більшість медпослуг отримує безкоштовно. Але є й зворотна сторона: приїхали в лікарню з грипом/поламаною рукою/забоєм голови тощо (щось non-emergency, тобто що не потребує термінової медичної допомоги) – будьте готові почекати в черзі до 8 годин.

Розмір пенсії залежить від того, скільки та на яких роботодавців ви працювали. Є базовий державний пенсійний фонд, який не є великим – до $1100/місяць. Але до нього додаються приватні пенсійні фонди, які залежатимуть від пенсійного плану вашого роботодавця.

Громадянам Канади надаються безкоштовна середня освіта, безвідсоткові позики на навчання. Також діють прогресивна система оподаткування, фінансова та інша підтримка людей з особливими потребами, безліч безкоштовних елементів інфраструктури та дозвілля (автобани, парки, фестивалі, концерти тощо).

Велика перевага України в тому, що вища освіта безкоштовна або не надто дорога. В Канаді студенти беруть в держави позику на навчання і випускаються з боргом в $25 000-30 000. Хоча держава видає ці кредити під нуль відсотків і дає до 3-х років після навчання, аби почати його виплачувати, певний осад на випускному у вас залишиться.

У Канаді все дуже доступне в кредит. Машину, наприклад, можна взяти в кредит або лізінг під 1% річних. Так, нова машина за $25 000-$30,000 (приміром, Honda Civic) вам обійдеться лише в $350-400/місяць на 3 роки. Потім її можна викупити за залишок суми або просто повернути в салон. У деяких випадках виплати по кредитах на авто чи житло можна призупиняти на певний період через втрату роботи.

Соцпакети дуже різняться залежно від компанії. Зазвичай, це медпослуги, які не покриваються державою (cтоматологія, страхування життя тощо), абонемент у спортзал, різноманітні знижки.

Перед тим, як працювати понаднормово, ви маєте спочатку узгодити це зі своїм керівником. Овертайм, тобто переробітки, зазвичай, нараховується або щотижнево, або кожні 2 тижні. Наприклад, якщо посада оплачується погодинно, то овертайм платять починаючи з 45 робочої години тижня або за кожну годину відпрацьовану понад 88 годин за 2 тижні. Зазвичай, овертайм це 1½ від стандартної ставки: тобто якщо ви отримуєте $12/годину, то ваш овертайм буде 12х1½=$18/годину. Якщо у вас стала ставка, і ви пропрацювали більше 44 годин цього тижня, ваша зарплата поділиться на 44, аби визначити вашу погодинну ставку, і кожна година з 45-ої оплачуватиметься з коефіцієнтом в 1½.

Корпоративних заходів зазвичай не дуже багато. Серед року це кілька барбекю або похід в боулінг з колегами тощо. Найбільші корпоративні вечірки відбуваються на Різдво або на честь закриття великих проектів компанії.

Про зарплати, податки та рівень життя

Щоб комфортно жити в Торонто треба отримувати близько $2 500-3 000 на місяць. Робота може оплачуватись або погодинно, або за сталою місячною ставкою. Мінімальна плата – $11,40/годину.

Працівник у сфері HR отримує в середньому $15/годину на початкових посадах, а HR Manager вже зароблятиме від $30/годину. На відміну від України, тут посада менеджера є досить високою, адже в більшості випадків одним з обов’язків менеджера є керування підлеглими.

В Канаді прогресивна податкова система. Є два типи податків: провінційні та федеральні. Залежно від річної зарплатні з вас знімуть 20-46% на податки щомісяця. Чим вища зарплатня, тим вищий податок. Інколи це демотивує заробляти більше, не дає змогу динамічно розвивати кар’єру. В Канаді ви швидко почнете жити на середньому рівні, але аби заробити дійсно великі гроші, треба наполегливо пропрацювати років 30, постійно просуваючись по кар’єрній драбині. Хоча це можна сприймати як негативний, так і як позитивний фактор.

Оренда квартир в Торонто – дорога. Однокімнатна мебльована квартира в годині їзди від центру обійдеться в $1 000-1 200. Кондо (будинки з басейном, спортзалом, саунами, барбекю, охороною тощо) ще дорожчі. В центрі в переважній більшості початкова ціна $1 500 за студію, однокімнатні – $1,800-$2,000, «все включено» (комунальні послуги, паркування, інтернет). Як правило, просять підписати контракт на 1 рік.

Можна орендувати житло дешевше або дорожче залежно від району. Загалом майже всі райони безпечні і постійно патрулюються поліцією. Більшість квартир здаються не мебльованими. Комунальні послуги коштують $100-200 на місяць. Безлімітний інтернет $100/місяць.

Ціни на базові продукти такі: молоко (1 л) – 2,30$, 12 яєць – $3,20, куряче філе (1 кг) – $12,80, яблука (1кг) – $3,90. Квиток на проїзд будь-яким видом громадського транспорту – $3. Бензин – $1/літр. Варто пам’ятати, що ціни, вказані на ціннику в магазинах, не включають податок (в Онтаріо 13%). Спочатку дуже незвично: купуючи, розраховуєш на одну суму, а на касі виходить дорожче.

Про відпочинок

Клубна культура в Торонто менш розвинена порівняно з Києвом. Молодь, зазвичай, ходить в паби і бари, які зачиняються о 2 ночі. О 02:00 взагалі все зачиняється, окрім, мабуть, McDonald’s.

Канада – велика й цікава країна, якою можна багато подорожувати. Зовсім поруч з Торонто можна поїхати на уік-енд на Ніагарський водоспад або в котеджі на великих озерах. За дуже доступними цінами можна полетіти в міста, що поруч – Монреаль, Нью-Йорк тощо.

Про перспективи

Чи залишуся я в Канаді назавжди, буде залежати від ситуації в Україні. Дуже хотілося б розвивати рідне місто, та й сім’я в мене вся в Україні. Тому я розглядаю можливість повернутися в Україну, але лише після отримання статусу постійного місця проживання в Канаді.