На цьому світі немає жодної людини, якій не довелося хоч раз прилюдно осоромитись. Певна ситуація, миттєвий промах та ганьба. Неважливо яким чином: погано виконана робота, спровокована поведінка, нервовий зрив зі свідками, будь-що, але посмак такої дії –  довгі години сорому, нав’язливих думок, злість на себе, та все інше, що заважає існувати. І чим більше свідків подібної ситуації – а ще гірше якщо це небайдужа нам людина – тим важче думки про власний ганебний випадок. Але невже все так глобально, що варто перестати жити звичним життям заради постсорому? Вирішили розібратися, як пережити ганьбу з найменшими збитками, заспокоїтись та йти далі, живучи нормальним життям.


Механізм виникнення


Очевидно, що кожна людина по-різному сприймає ганьбу та факапи (від англ. “fuck up” – програти, провалитися, дістати поразку). Хтось може взагалі не зациклюватись, навіть після повної поразки на публічному виступі, виявивши повну некомпетенцію… Інша людина буде довго «вмирати» через те, що не помітила розстебнуту блискавку і так пройшла через усе місто. А факапи на корпоративі? То взагалі своє, життєве…


Залежить таке індивідуальне сприйняття знову ж таки від дитячих поразок, та як на них реагували батьки. Якщо дитяча витівка спровокувала у батьків сильний рівень засудження та навіть відрази, дитина назавжди одержує страх бути не вартим батьківської любові. Цей самий страх невідповідності очікуванням потім трансформується у сором і спрацьовує у подальших життєвих ситуаціях, у дорослому віці також. Тобто з засудженням близьких людей у несформованої психологічно дитини (діти всі беззахисні перед батьками) формується почуття сорому – соціалізована огида до себе.


Почуття сорому – це страх ганьби, страх осуду з боку суспільства, з боку групи знайомих, друзів або родичів, за вчинок, який не відповідає правилам всередині цієї групи або спільноти.


На довгий час у таку дитину заселяється «спостерігач», уявний критик та носій правильних дій. Ось він і спонукатиме через будь-яку поразку відчувати ганьбу. Цей фантом не має нічого спільного з тими людьми, які стали реальними свідками нашого факапу, але більше потерпаємо саме від нього.


Механізм видалення


Зразу запитаємо себе: що робимо такого, аби відчувати ганьбу, злість на себе та потурати внутрішньому «спостерігачу»? Чи вартий факап зречення самого себе? Це вряд чи… Всі подібні моменти потрібно опрацьовувати. Тому ми зібрали кілька дієвих порад, щоб розумно сприймати подібні поразки та навіть обертати їх на користь.


Прийміть душ та поговоріть з дзеркалом


Психологи радять після ганебної ситуації неквапно прийняти душ. Вода змиє нагатив, допоможе заспокоїтись. Після стати перед дзеркалом, дивлячись в очі своєму віддзеркаленню, промовити: «Нічого не було», кілька разів, допоки не настане заспокоєння.


Вгамуйте внутрішнього «спостерігача» та пам’ять, аби не підливала палива


Кожен новий програний у пам’яті епізод ганьби підігріватиме неприємні відчуття. Припиніть прокручувати моменти. Повірте нам, ніхто не думає про цю ситуацію більше ніж ви. Якщо знову настане момент ротації, перемикайтеся на повторення таблиці множення, або слова пісні, яка прийде на згадку, словом робіть вже щось інше!


Проговоріть ситуацію


Так, психологи радять обговорювати ситуацію з людьми, яким довіряєте. Ми вважаємо, така людина має бути дійсно обраною: мудрою, тактичною та вміти зберігати секрети інших. Оскільки подібних у світі лише 2%, то у разі не знаходження такої людини, радимо виговоритись у Всесвіт (у відкрите небо, наодинці), або звернутись до психолога, якщо ситуація дійсно патова.


Перенесіть ситуацію на кілька років поспіль (старт від 5)


Ще одна дієва порада від психологів: уявити ганебну ситуацію років так через 5 +. Впевнені, сприйняття буде зовсім інше, не так глобально та з гумором, а він подовжує життя.


Підтримайте та захистіть свою внутрішню дитину


Уявіть себе в глибокому дитинстві, в думках підтримайте, пожалійте та захистіть малюка – адже зараз ви сильна зріла людина, зі стабільною психікою, якій під силу пережити будь-які факапи, витягнути з них досвід, та захистити власну особистість від сорому.


Так, дійсно немає ситуацій, які варті глобального сорому. Все вирішується, забувається, набувається безцінний досвід. Але спалені нерви не відновлюються, пам’ятатимемо про це. Будемо розвивати у собі дружнє ставлення до несподіваних ситуацій, прощати собі, не вдаючись до самонакруту та самознищення. Найголовніше – підтримувати та захищати власних дітей, аби не зіпсувати їм життя своєю некоректною поведінкою.


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!