Чи корисно бути меркантильним?

Всім відомо, що гроші – загальний еквівалент вартості, вони правлять світом. Добряча частина людства має до них особливе ставлення: патологічне бажання володіти та примножувати, не пропустити повз бодай невелику суму. Зазвичай, такі люди воліють мати зиск у всіх сферах життя. Ми маємо серед своїх знайомих людей, які постійно говорять про гроші та фінансові труднощі, виявляють підвищену цікавість, скільки заробляють інші. Підтримують стосунки з лише «потрібними» особистостями, аби у слушну мить мати зиск з відносин. Таких людей у суспільстві називають «меркантильними». Тож ми на разі будемо розбиратися саме з меркантильністю – вимірюванням ставлення до людства зі споживацької точки зору. Будемо дізнаватись, як розпізнати меркантильну людину, та чи є така якість насправді негативною.

Тренд із Заходу

Сучасна енциклопедія визначає меркантильність (від французької та італійської mercantile – торговельний, корисливий) як прагнення людини (може бути неусвідомлене), отримувати зиск з будь-якої життєвої ситуації. Це проявляється у матеріальному ставленні до всього, навіть до духовних цінностей.

Таке поняття прийшло до нас із Заходу. У капіталістичному суспільстві меркантилізм традиційне явище, там така поведінка характеризує людину як практичну та економну, що знає ціну грошам та власному капіталу. Така позитивна характеристика дійсна і для нашого суспільства. Але коли меркантилізація входить в особисте: дружбу, взаємодопомогу, кохання, родинні відносини, вона стає тотальною та нездоровою. Стосунки між людьми, навіть близькими, можуть зіпсуватись остаточно.

Особливі прикмети

Патологічно меркантильна людина могла б легко бути коучем з тем на кшталт «Як нажитися на чому завгодно» або «Як маскувати шкурність під ощадливість». Щоб зрозуміти, що рівень перевищений, ми зібрали кілька прикмет меркантильної людини, яка переходить розумні кордони:

Меркантил на перше місце виносить принцип «ти мені – я тобі», виключаючи будь-яку можливість безоплатних дій;
Використовує в особистих стосунках тактику, доречну тільки в комерційних справах (матеріальний підхід до будь-якої допомоги);
Виказує підвищену цікавість до фінансового стану інших;
Живе під слоганом «грошізаради грошей»;
У розмовахпереважають теми фінансів, та їх нестача (навіть у дійсно заможних);
Коло спілкування формує тільки із заможних та успішних людей, виключаючи «некорисних» (навіть родичів).

Позитивний приклад

Так, надмірну меркантильність навряд чи можна назвати стовідсотковою позитивною якістю, але, якщо пильніше придивитись до характеру меркантила, можна побачити риси здорового прагматизму – практичність, результативність, рішучість. У таких людей дійсно є чому повчитись, взявши ці якості за приклад та мотивацію:

Меркантил, як ніхто, може сказати «НІ», бо має сильний характер та чіткі цілі;
Серед них практично немає лінивих людей, свій час вони цінять і витрачають завжди з користю;
Завжди знає, як заробити гроші, хоча й жаліється на їх нестачу.
Завжди в курсі фінансових та політичних подій, моніторить потрібні платформи, та тримає руку «на пульсі».

Гендерне питання

У сучасному суспільстві чомусь вважають більш меркантильними жінок. Вчені довели, що в них генетично закладена програма виживання: для народження дітей потрібні умови та надійний партнер (не плутати інстинкт продовження роду з хантерками за великими грошима). Тут все просто: щоб забезпечити ті самі умови, партнер має бути платоспроможним – вміти заробляти і без жалю віддавати зароблене для створення належного життя.

Тут ми не зовсім згодні, адже як показує практика, є й чоловіки, які небайдужі до матеріального: мають обов’язково дізнатися у чарівної дівчини про місце роботи, її дохід, фінансовий стан батьків, наявність власного житла та тому подібне, а потім вирішувати, бути цим відносинам чи ні. Як бачимо, меркантильність властива не лише жінкам: цим грішать усі. Часто навіть у найпростіших стосунках між чоловіками та жінками виявляються нюанси меркантилізму:

Андрій, 36 років: «З колегою Олею, привабливою жінкою, маю винятково дружні стосунки. Періодично відгукуюсь на її прохання звозити на дачу, у село за містом. Витрачаю власні гроші на паливо, але Олі не наважуюсь сказати, аби відшкодувала витрати на дорогу, вона ж сприймає все як належне. Так, одного разу вона дала мені мішок городини, велике їй за це спасибі. Але ж буряком та морквою паливний бак не заправиш. Планую почати відмовляти, бо не маю наміру таким чином витрачати власний час та гроші, хоча й не дуже хочеться псувати стосунки».

Ірина, 32 роки: «Маємо з подругами традицію вибиратись щосуботи у кафе, повечеряти, поспілкуватися. Помітили таку тенденцію: чоловіки, які намагаються з нами познайомитись, придивляються до нас протягом вечора. А підходять знайомитись, коли бачать, що ми розрахувалися з офіціантом за вечерю. Може, не у всіх так, і ці олдскульні екземпляри трапляються нам, винятково «щасливим», але така меркантильність просто вбиває. На відмову можна ще почути про власну зарозумілість та закомплексованість».

Так, меркантильність приємною не назвеш, але все ж таки вона не є головним злом Всесвіту. Використана з розумом у професійній діяльності, вона приводить до успіху та прибутків. Бізнесменам та менеджерам з продажу просто необхідно володіти такою рисою. А от в особистій сфері… У дружбі та коханні меркантильність – небажаний гість. Якщо буде її занадто, то щирість і співчуття, скоріш за все, пройдуть повз. Правда, для людини, безмежно та навічно закоханої у гроші, це не надто велика проблема. Але, вважаємо, якщо вміти відчувати ту саму тонку грань, яка відрізняє здоровий прагматизм від патологічної меркантильності, – можна успішно працювати на створення добробуту та заможності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!