Про Budni
Наші продукти
Законодавчі аспекти роботи під час війни залишають багато питань як у роботодавців, так і у працівників. Зокрема, які гарантії є в останніх та на що вони можуть розраховувати, якщо змінюються умови роботи і можливості життя? Разом з експертами розберемо питання:
Світлана Тетеря, старша юристка, адвокатка ЮК EVERLEGAL
Трудове законодавство України не передбачає для роботодавців обов’язку надавати працівникам матеріальну допомогу. Виплати матеріальної допомоги, які наразі проводяться деякими компаніями, здійснюються виключно за їхнім рішенням. Тому працівник, який опинився у скрутному матеріальному становищі внаслідок воєнних дій, може звернутися до свого роботодавця з заявою про надання матеріальної допомоги, але задоволення такої заяви буде здійснюватися на його розсуд.
Водночас працівники компаній, в яких між трудовим колективом і роботодавцем укладено колективний договір, можуть розраховувати на отримання матеріальної допомоги у разі, якщо її виплата передбачена таким договором, і ситуація, в якій опинився працівник, відповідає умовам виплати допомоги, визначеним у договорі.
У такому випадку працівник може подати на ім’я роботодавця заяву про надання матеріальної допомоги з посиланням на відповідний пункт колективного договору. Однак слід зауважити, що на період дії воєнного стану роботодавець може за власною ініціативою призупиняти дію окремих положень колективного договору, у тому числі щодо надання працівникам матеріальної допомоги, на підставі ст. 11 Закону. Що позбавить працівників можливості претендувати на отримання допомоги у цей період.
Надаючи відповідь на це запитання, насамперед, слід відзначити, що заробітна плата виплачується працівникові за виконану ним роботу, що слідує з її визначення, наведеного у ст. 1 Закону.
Відповідно, у разі, якщо працівник виїхав за кордон у зв’язку із запровадженням воєнного стану, роботодавець зобов’язаний продовжувати виплачувати йому заробітну плату за умови, що він має можливість забезпечувати його роботою і працівник продовжує виконувати трудові обов’язки дистанційно.
У випадку, якщо до виїзду за кордон працівник виконував роботу на визначеному йому робочому місці в компанії, а не за трудовим договором про дистанційну роботу, відповідно до ч. 11 ст. 60-2 Кодексу, роботодавець має видати наказ про запровадження для такого працівника дистанційної роботи з визначенням її умов.
Якщо компанія не працює внаслідок воєнних дій і, відповідно, не може забезпечити працівника роботою, то нею може бути прийнято рішення про:
Якщо компанія продовжує працювати, але працівник не виконує трудові обов’язки, то вона не зобов’язана виплачувати йому заробітну плату, адже відповідно до ч. 4 ст. 113 Кодексу, час простою з вини працівника не оплачується.
Це підтверджується і роз’ясненнями Державної служби України з питань праці. У такому випадку працівник може ініціювати призупинення дії трудового договору з перспективою отримання відшкодування зарплати, гарантійних та компенсаційних виплат, які підлягали виплаті йому за цей час, за рахунок російської федерації.
Також в обох ситуаціях за заявою працівника роботодавець може надати йому оплачувану щорічну відпустку з проведенням відповідних виплат або відпустку без збереження зарплати, яка, згідно з ч. 3 ст. 12 Закону, на період дії воєнного стану може надаватися без обмеження двотижневим строком, яке встановлене у ч. 1 ст. 26 Закону.
Отже, для працівника, що виїхав за кордон у зв’язку з запровадженням воєнного стану, виплата допомоги у країні перебування жодним чином не впливає на виплату йому заробітної плати у цей період.
Водночас працівникам, які продовжують працювати дистанційно за кордоном, перед поданням заяви на отримання допомоги у країні перебування слід перевірити, чи впливає отримання ними доходу з України на можливість отримання допомоги.
Читайте більше за тегами: