Міжнародний День логопеда щорічно святкують 14 листопада. Деякі люди помилково вважають, що робота логопеда обмежується виправленням неправильної звуковимови. Але все набагато глибше – логопед працює, зокрема, із порушеннями голосу, темпу, тембру, відсутністю мовлення. Сучасний логопед і психолог, і дефектолог, і фізіолог, і мовознавець. Також існують стереотипи, що логопеди працюють лише з дітьми-дошкільнятами, але це не так, дорослі часто-густо потребують допомоги спеціалістів. На жаль, про це не всі знають та невчасно звертаються за фаховою допомогою. Хоча рання діагностика порушень вимови – запорука успішних занять та гарних результатів.


Напередодні професійного свята редакція The Point поспілкувалася з трьома логопедами – молодими спеціалістами, які вже за своїми плечима мають чималу практику, прогресивними, які постійно вдосконалюють свої знання та допомагають і дорослим, і малим стати впевненими, почутими та зрозумілими.


Квіта Снігир, логопед, психолог-кінезіолог


Квіта Снігир


Про свідомий вибір професії


Ще змалечку я проявляла інтерес до дітей не як ровесник, а як дослідник. Щоразу, коли ми з батьками йшли в гості, організовувала дозвілля, няньчила молодших дітей. Та з часом ця цікавість зникла. З 7 до 11 класу була впевнена, що хочу навчатися на психолога чи педіатра. Хотілося, щоб обрана професія поєднувала взаємодію з дітьми, організмом людини на медичному (глибшому, системному) рівні, допомогу у вирішенні питань з видимим ефектом, покращення якості життя людини. Це поєднує в собі, окрім педіатрії, логопедія. Тому, не можна сказати, що вибір професії був спонтанним, він був цілком свідомим.


Про складність професії


Оскільки працюю у вузькому напрямку – корекція звуковимови – найскладнішими для мене є випадки палаталізації. Це проявляється у вимові пом’якшення майже всіх приголосних звуків. Якщо причина цього порушення має неврологічну основу (в більшості випадків так і є), то корекція відбувається достатньо повільно, без швидких результатів та може тривати до двох років. Це найскладніше – довга та кропітка робота дитини, логопеда та батьків.


Про цінність часу та результати роботи


До логопеда варто звертатись починаючи з 1,5 року. Але кожен спеціаліст сам обирає з яким віком, категорією дітей працювати. Наразі я займаюся з дітками від 4-х років, а найстаршим моїм учнем був 14-річний підліток. Пам’ятаю, за логопедичною корекцією звернувся 23-річний молодий чоловік, але посоромився навіть рота відкрити, відповідно – допомогти не вдалося.


Був випадок, коли дівчинка 7 років прийшла на перше заняття та одразу «заричала» (вимовила звук «Р»). Хоча я лише розповіла, як правильно треба поставити органи артикуляції.


Не вдавалося допомогти, коли батьки не слухали порад. Особливо у випадку, коли потрібна була допомога іншого спеціаліста (ортодонта, психолога, невролога).


Про любов до професії


Люблю свою роботу за постійний розвиток.


Маю змогу відчути себе «Доктором Хаусом» у своїй сфері, знаходити зв’язки та причини порушень там, де на перший погляд їх не може бути.


Побажання колегам


Емоційно не вигорати, бути стійкими, завжди мати колег, з якими можна порадитися, а також успішної корекції!


Іван Пасічник, логопед, засновник логопедичного центру Children’s time, вчитель в НРЦ «Довіра»


Іван Пасічник


Про вибір професії


Ще зі школи мені подобалося спілкуватися з дітьми, грати з ними та вигадувати цікаві історії. На момент навчання в університеті вагався – бути психологом чи логопедом. Вирішальним став момент, коли ще студентом пішов на практику і почав проводити перші самостійні заняття з дітьми. Зрозумів, що у якості логопеда можу допомагати дітям, навчаючи їх вимовляти звуки, розвивати вміння спілкуватися та бути впевненими у собі.


Про найстаршого та наймолодшого учня


Оскільки наразі займаюся не лише постановкою звуків, але і запуском мовлення, наймолодшим учнем є хлопчик 2,9 років (але рекомендації щодо розвитку мовлення даю і дітям раннього віку, нещодавно працював з хлопчиком 1,9 років). Найстаршим учнем був чоловік 35 років, якого вчив вимовляти звук «Р».


Про найскладніший випадок із практики


На жаль, таких випадків багато. Зокрема, діти, які у віці 5-6 років ще не говорять. Це діти з ураженнями нервової системи (страждає структура головного мозку) або зі специфічними змінами психіки. У такому разі потрібно підбирати індивідуальний маршрут розвитку дитини, і найважче – спрогнозувати, коли мовлення почне розвиватися.


Якщо конкретно, то найскладнішим був наступний випадок. До мене звернулася мама 5-річного хлопчика, щоб поставити сину окремі звуки, ми розпочали роботу. Але, як виявилося пізніше, вони вже не вперше звертаються до логопедів – мама з хлопчиком не хоче закріплювати матеріал і вимову вдома, сподіваючись, що все пройде само собою. Жінка не хотіла бачити проблему у дитини та щойно потрібно було працювати, вона йшла до іншого спеціаліста. Так само трапилося і зі мною – вони просто одного дня не прийшли на заняття та не попередили.


Про результати роботи


Одного разу до мене прийшла мама з хлопчиком 3,2 років, жінка хотіла, щоб син почав говорити. Вивчивши анамнез та розвиток дитини, не вдавалося дослідити, як розвивається слух. Хлопчик не говорив ні слова, лише складав кубики та грався машинкою. Під час повторного візиту я наполягав на тому, що треба зробити аудіограму. Після чого виявилося, що дитина мала глухоту. У даній ситуації допомогло те, що я постійно розвиваю навички діагностики, вивчаю, як розвивається організм і те, які причини можуть бути на заваді. У даному випадку порушення слуху було первинним, а порушення мовлення – вторинним.


Щодо дорослих – у хлопця у 21 рік не було звуку «Р» і нам вдалося за два заняття поставити його. Тут мені допомогло вміння мотивувати до роботи над собою інших, плюсом стало те, що у хлопця з’явилася відповідальна роль – він став старостою групи.


Внутрішня та зовнішня мотивація під час роботи над собою відіграє важливу роль.


Про кумедний випадок


На певний час записав на консультацію дитину. Прийшли батьки з дитиною, почалося заняття та в процесі спілкування я розумів, що це не ті люди, які мали прийти. Як виявилося, ті, з ким я домовлявся, не прийшли і не попередили, що їх не буде, а інші, просто прийшли на прийом, бо знали, що я логопед (з відгуків інших людей).


Про любов до роботи, яка робить людей впевненішими


Люблю свою роботу за те, що допомагаю дітям бути почутими. Після занять вони можуть вимовляти всі звуки, висловлюють свої потреби або ж вперше починають говорити чітко і грамотно. Я бачу, як змінюється їхнє життя, вони стають щасливішими від того, що можуть спілкуватися з друзями та однолітками, з родичами та іншими людьми без проблем і насмішок в їхній бік.


Коли діти впевнені у своєму мовленні, вони стають впевненими у собі, в них зникають бар’єри та комплекси, а це – найголовніше.


Для мене це не робота, а велика частина життя. Я логопед не від 9:00 до 18:00. Люблю свій фах, оскільки можу розвиватися, вчитися новому і водночас допомагати іншим.


Побажання колегам


Бажаю постійно розвиватися та пізнавати нове, бути не працівником, а фахівцем – унікальним, творчим і відкритим.


Просто поставити звук дитині – замало. Потрібно бачити більше: починати працювати не з 4-5 років, а вже з 2-3, щоб не пропустити важливе.


І основне – не бійтеся дітей, які не говорять або є «складними». Наше завдання – допомогти їм розкрити себе, дати можливість повірити в себе, тоді отримаємо бажані результати. Будьте добрими, цікавими, відкритими до них – опустіться на коліна до їхнього рівня і тоді зрозумієте, що дитина хоче сказати, навіть якщо не говорить. А вже після – використовуйте навички спеціаліста. Бажаю терпіння, розуміння та удачі у нашій нелегкій, але цікавій та корисній праці!


Наталія Білоус, логопед, дефектолог, засновниця Центру розвитку Butterfly


Наталія Білоус


Про СВОЮ професію


Коли згадую, з чого все починалося, на моєму обличчі з’являється посмішка. У школі (в старших класах) я познайомилася з логопедом. Це була дуже приваблива дівчина. З того моменту я почала думати, що усі логопеди красиві та чарівні (і не помилилася). Все, професія була обрана! Адже думала, що головне завдання цього спеціаліста – бути красивою. Вступивши до НПУ ім. М. П. Драгоманова на факультет корекційної педагогіки та психології на спеціальність «Логопедія і дошкільне навчання», почала розуміти, яка це нелегка праця. Але образ тієї дівчини не покидав мене. Тому навчання мені давалося легко, у 2009 році я отримала свій червоний диплом магістра. Працювати з дітьми почала ще з третього курсу (з 2007 року) і зрозуміла, що обрала СВОЮ професію. Перший досвід, перші мої «ґулі», перші щасливі очі дітей та вдячність батьків ще більше надихнули мене.


Про постійний розвиток та індивідуальний підхід


У 2009 році я почала працювати в дитячому садочку комбінованого типу у групі для дітей із загальним недорозвитком мовлення. Тут почалася моя активна практика і продовжується дотепер. За цей період було багато складних випадків.


Одного разу до мене прийшов хлопчик, я провела діагностику, зробила для себе певні висновки, почала з ним працювати. Але проходив час, а зміни в його вимові відбувалися дуже повільно. Я почала аналізувати, що роблю не так. Вивчала велику кількість літератури, пішла вчитися до закордонних спеціалістів. І «докопалася» до істини. Після чого кардинально змінила нашу корекційну роботу та результат не примусив себе чекати.


Зараз я сама навчаю своїх колег, проводжу вебінари, майстер-класи, тренінги для батьків та спеціалістів. Даю онлайн-консультації та проводжу корекційну роботу. Також відкрила Центр розвитку.


Вважаю своєю сильною стороною – вміння знаходити індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням її особливостей.


Моє життєве кредо – зажди з любов’ю до дітей!


Колеги, не зупиняйтеся, завжди займайтеся самоосвітою, розвивайтеся у своїй професії. І ви обов’язково досягнете успіхів!


Переглянути вакансії на посаду логопеда


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!