«Поколінням Z» психологи називають молодих людей, народжених в період з середини 90-х до середини нульових. Британська журналістка Хлоя Комбі впродовж двох років займалася дослідженням поведінки молоді в мережі, про що написала в книзі «Generation Z: Their Voices, Their Lives» та розповіла на тренінгу з комунікацій щодо залучення молоді до соціальних змін. З ним вона завітала до України в рамках спільного проекту УКУ, UNICEF Ukraine та Practicum. Основні тези тренінгу – в нашому матеріалі.


Тінейджери: тоді і зараз


Ідея змалювати тінейджера виникла не так давно. Вперше світ познайомився з цим образом після Другої світової, приблизно в 50-х роках, у фільмі «Бунтар без причини». Підлітка-бунтаря втілив на екрані Джеймс Дін. І з роками цей образ зберігався: тінейджери були уособленням повстанців, руху молодого проти старого. Кожне десятиліття, від бітломанів та «Вудстоку» до клубної та хіп-хоп-культури, об’єднує з іншим тип «бунтаря».


Все змінили 2000-і. В повсякденне життя нового тисячоліття увійшов інтернет. Нові медіа замінили старі. Замість газет, журналів та ТВ, на перший план виходять соціальні мережі, які обіцяють абсолютний доступ до розваг та інформації і стають все впливовішими. Вже зараз реклама багатьох товарів в Інстаграмі є ефективнішою, ніж в друкованих ЗМІ, а новими «рок-зірками» стали відеоблогери. В 2014 році роботою мрії молоді люди називали не акторство чи футбол, а Youtube. Вони будують платформи і роблять з себе бренд. Вони і володарі, і споживачі соціальних медіа, які створюють свою ідентичність онлайн. А в серіалах на кшталт «Stranger Things» їм цікаво спостерігати за подіями в світі без інтернету, адже в їх власному світі він був завжди.


Це іміджеве покоління – хочуть отримувати досвід, а не володіти речами, і їм важливо, який вигляд їх життя матиме в Інстаграмі. Реальність ними сприймається через екран телефону, де 90% фото оброблені фільтрами та фотошопом.


Покоління Z – хто ці люди?


Їм від 13 до 23 років. Батьки більшості з них – представники покоління X, або «міленіали», що вже краще за попередників сприймають важливість прав людини, підтримують ЛГБТ, феміністичні та інші рухи, тож діти зростають в середовищі цих переконань.


Третина людей цього віку не споживає алкоголь, палять лише 5% тінейджерів (для порівняння, в 1990-ті роки – 40%), а рівень наркоманії серед молоді – найменший з 1965 року. Також вони розуміють важливість психічного здоров’я і знають, що воно пов’язане з фізичним.


Це соціально свідоме покоління. Займається активізмом та часто дотримується вегетаріанського способу життя. Приймає ідею, що розділ на жінок та чоловіків не настільки чіткий, як вважалося. Толерантне, але до певної межі: протилежна думка все ще може викликати суперечки. Це «політичні руйнівники», схильні скоріше вдаватися до певних екстремів у своїх поглядах (бути крайніми правими або лівими), ніж зберігати нейтралітет. За їхніх часів з’явився феномен FOMO (fear of missing out) – страх пропустити щось важливе, тому відволікання на стрічку новин відбувається повсякчас.


Вони відкритіші до своєї релігійності, але маніфестують її інакше: нечасто ходять до церкви, але більше досліджують себе, свою психологію, намагаючись зрозуміти свою природу та призначення. І в спробах дістатися справжньої сутності речей схильні цікавитися теоріями змов.


Це іміджеве покоління – хочуть отримувати досвід, а не володіти речами, і їм важливо, який вигляд їх життя матиме в Інстаграмі. Реальність ними сприймається через екран телефону, де 90% фото оброблені фільтрами та фотошопом. До того ж, вони соціально ізольовані, бо можуть спілкуватися з іншими, залишаючись вдома. З одного боку, це добре для їхніх батьків, з іншого – діти зростають більш тривожними і менш пристосованими до життя в суспільстві. Подорожують мало – принаймні, менше за мілленіалів, і з економічних та інших причин віддають перевагу поїздкам всередині власної країни та разом з батьками.


Нинішні тінейджери не так фіксують увагу на ідеї однієї, «довічної» професії. Та ставлять під сумнів корисність здобуття університетської освіти, ставлячи собі запитання: чи вартий диплом тих грошей, що потім відробляються роками.


Існує розбіжність між тим, чого вони хочуть, і тим, що їм потрібно. Якщо раніше всі бажали стабільності в роботі та житті, то молоді люди частіше прагнуть гнучкості. Всупереч поширеній думці, це не означає можливість робити що й коли заманеться. Просто вони не розуміють, чому мають працювати п’ять днів на тиждень, якщо встигають зробити ту саму роботу за чотири.


Політичні руйнівники, вегани та люди-бренди: британська дослідниця Хлоя Комбі – про покоління Z


Проблеми покоління Z


1. Трибалізм

Не зважаючи на доступність інформації, в наші часи ми маємо менше змоги почути та прийняти іншу точку зору, незалежно від того, про що саме мова: яких кандидатів підтримуємо чи якої думки про явища, очевидцями яких ми є. Тому світ дедалі більше стає бінарним, ділиться на чорне і біле, «Їх» та «Нас». Ми живемо в різних «племенах». І якщо хтось не думає так, як ми, не є нашим «плем’ям», ми бачитимемо в ньому ворога. Трибалізм дуже небезпечний, бо навіть всередині своєї групи її члени бояться висловити іншу точку зору (наприклад, зізнатися, що не вірять в бога), бо інші від них відвернуться.


2. Екологія


Все більше дітей страждає на астму. Дуже швидко змінюється клімат, викликаючи екстремальні погодні умови – урагани, цунамі. За останніми даними, на дії з запобігання цих проблем нам залишилося лише 9 років, бо потім настане екологічна точка неповернення. І молоде покоління до них уважніше, на відміну від старшого. Багато старших людей взагалі зізнаються, що вважають кліматичні зміни вигадкою. Але є такий вислів: «Якщо ви вважаєте, що екологія важливіша за економіку, спробуйте не дихати, поки рахуєте свої гроші».


3. Нова економіка


Економіка країн Заходу існує в двох різних версіях: одну ще пам’ятають старші люди, за іншою наразі спостерігають молоді. Народжені в середині минулого століття, або «бебі-бумери», мали, наприклад, дешевшу освіту та житло. Тому їм важко дається сприйняття сучасних процесів: зменшення кількості робочих місць, навіть в економічно стабільних країнах, та підвищення вартості проживання. За даними досліджень, володіти власним житлом зможе менше 30% людей нового покоління. А старше не розуміє, чи треба їм брати участь у підтримці економіки для молоді, чи нащадки мають самостійно робити все заради покращення. Та відповідь інша: працювати над цим можна і треба разом.


4. Токсичність життя онлайн


Як не парадоксально, але творці соціальних мереж не дозволяють своїм дітям користуватися ними, бо вважають їх небезпечнішими за наркотики. Вони не мають вдома телевізора чи інших екранів, бо вже знають, як технології впливають на свідомість. А ми тільки починаємо це усвідомлювати. І зважаючи на те, скільки часу проводимо онлайн, маємо оцінювати цей вплив на наступні покоління і обмежувати своє перебування в інтернеті. Тобто, влаштовувати собі «цифровий детокс».


Кожна успішна кар’єра залежить від того, скільки привілеїв людина мала на початку свого шляху.


5. Система освіти


Школярі все частіше зізнаються, що їм не подобається школа, бо вона не розвиває навички, які знадобляться в житті. Через величезне напруження студенти навіть стимулюють себе наркотиками, але результати зовсім не виправдовують таких заходів. Це поширені проблеми азійської системи, де головне – результат. На противагу їй, в контексті покращення якості учбового процесу, все частіше згадується скандинавська. Тут більше фокусуються на людині: дають змогу займатися творчістю і менше – домашніх вправ. Не дивно, що в цих країнах найвищий в світі рівень щастя. Завдання наступних поколінь – сформувати для себе кращу систему освіти, яка б допомагала, а не заважала навчанню та саморозвитку.


6. Спадковість привілеїв


Люди, які народилися багатими, залишаються багатими, а які народилися бідними – відповідно. І між ними величезний розрив. Не маючи бажаних можливостей з дитинства, люди найчастіше не можуть їх здобути і у дорослому житті, не можуть перейти цей бар’єр між класами, який тільки зростає. Колись демократичні сфери діяльності зараз стають більш закритими. Наприклад, тепер, навіть щоб займатися мистецтвом, у людини має бути певна освіта, а за неї треба заплатити. Кожна успішна кар’єра залежить від того, скільки привілеїв людина мала на початку свого шляху.


7. Репрезентація влади


Люди не можуть стати тими, кого вони не бачать перед собою як приклад. В коридорах влади переважають старші білі люди, більшість з яких – чоловіки. Навряд чи хтось у свої 13 років хотів би дати такій людині право вирішувати, що йому робити чи що носити. Але саме вони вирішують дуже багато речей в усіх аспектах нашого життя. Якщо ми хочемо перейти до світу збалансованості та рівноправ’я, нам потрібно більше молоді серед влади усіх країн.


Читайте еще:
                            Какие компании в современном мире выигрывают борьбу за таланты молодых поколений: колонка руководителя направления HR-бренд МХП Катерины Корченко
            


Що можна змінити?


До 2019 року до 32% населення планети складатиме покоління Z. І не може бути так, щоб одна половина людства володіла світом, а інша – нічим. Ми говоримо про права ЛГБТ та жінок, та досі – не про права молодих поколінь. Вони також могли б щось вирішувати, якби до голосувань допускалися люди з 16 років.


Незалежно від країни, важлива політична, соціальна та економічна обізнаність. Дуже багато розумних студентів не мають жодного уявлення про те, як працюють ці системи. Базу відповідних знань важливо викладати ще в школі, тоді молодим людям буде легше приймати рішення, і вони частіше ставатимуть представниками влади. А щоб скоротити розрив між тими, хто може собі дозволити навчання, і тими, хто позбавлений цієї можливості, потрібно фінансування та інвестиції в сферу освіти.


Врешті, сучасні батьки занадто переймаються безпекою своїх дітей, і це має негативний вплив. Часто для того, щоб заспокоїти малюка, йому дають смартфон, і буває дивно бачити, як дво- чи трирічна дитина вже знає, як з ним поводитися. Дуже легко відрізнити дітей, які читають або мають хобі, від тих, хто зростає зі смартфоном у руках, – перші зацікавлені всім, що відбувається довкола. Тому критично важливо знайти для них інтереси, які б не стосувалися технологій та онлайну.


Читайте еще:
                            «В США чем больше ты отстаиваешь свое мнение, тем выше тебя оценивают»: как волонтеры помогают украинским школьникам поступить в лучшие американские вузы